Історія факультету

Історичний факультет створено в липні 2001 року. До його складу ввійшли кафедра історії України, якою керував доцент П.І. Натикач, та всесвітньої історії, очолювана кандидатом історичних наук І.І. Ярмошиком. Водночас було засновано раду факультету та деканат. Керувати факультетом призначено доцента П.І. Натикача, а його заступником - доцента О.С. Кузьміна. З січня 2004 року по грудень 2007 року деканом історичного факультету працював кандидат історичних наук, доцент І. І. Ярмошик, заступником з навчальної роботи - О.Ю. Зосімович, заступником з виховної роботи - В.А. Ковальчук. З грудня 2007 р. по липень 2008 р. декан історичного факультету - кандидат історичних наук, доцент П. І. Натикач. З 2008 по серпень 2014 року факультет очолював кандидат історичних наук, доцент А.В. Шевчук. Нині обов’язки декана виконує кандидат історичних наук, доцент О.І.Жуковський, заступник з навчальної роботи - кандидат філософських наук О.В. Чаплінська, заступник з виховної роботи – старший викладач В.І. Дребот.

Попри те, що факультет є порівняно молодим, він має тривалі наукові традиції. Адже підготовку вчителів історії в Поліському краї розпочато ще в 1919 році, коли в Житомирському педагогічному інституті було створено словесно-історичний факультет. Факультет готував учителів історії для неповних середніх шкіл. При ньому було створено спеціалізовані кабінеті історії України, всесвітньої історії та археології.

Коли 1935 року педагогічний інститут реорганізовано у вчительський, словесно-історичний факультет перейменували в гуманітарний. При ньому продовжував функціонувати історичний відділ. А внаслідок наступної реорганізації, коли інститут став педагогічним з чотирирічним терміном навчання, словесно-історичний факультет розділили на мовно-літературний та історичний, який функціонував упродовж 1938-1952 років.

У передвоєнні роки на історичному факультеті працювали викладачі О.К. Касименко, О.М. Попаденко, Г.М. Таряник, М.Я. Шуляк, заступником директора інституту був Ю.О. Ковмір. О.К. Касименко, М.Я. Шуляк як кращі викладачі вищої школи 1940 року були нагороджені Почесними грамотами Наркомосу України.

Серед найкращих студентів факультету - Г. Міщенко, який згодом став доцентом Київського університету ім. Т.Г. Шевченка; В. Матящук, який пізніше очолив обласну газету «Радянська Житомирщина», був доцентом Житомирського сільськогосподарського інституту; І. Ярош, який обійняв посаду старшого викладача кафедри педагогіки Житомирського педінституту.

У роки Великої Вітчизняної війни студенти факультету довели, що навчилися не лише вивчати історію, але й творити її. Гордістю колег і наступних поколінь викладачів та студентів стали заступник директора інституту Ю.О. Ковмір, який був комісаром партизанського з'єднання, студенти факультету Г. Міщенко, який керував диверсійною підривною групою, В. Злотницький, який боровся у складі молодіжної підпільної групи Житомирського району, А. Кубинський та М. Бовсунівський - командири зенітно-ракетної установи «Катюша». Лише студенти III курсу історичного факультету за участь у бойових діях на фронтах, у партизанських загонах та підпіллі одержали 68 орденів та понад 150 медалей.

У лютому 1944 року почалася відбудова зруйнованого навчального корпусу та студентського гуртожитку інституту. З фронтів повернулися викладачі та студенти, які активно долучилися до розбудови рідного ВНЗ. 1 вересня 1944 року історичний факультет прийняв на навчання перших студентів, а вже через рік дипломи вчителя отримали десять студентів першого повоєнного випуску факультету.

У 1940-1950 роки на чолі інституту став Ю.О. Ковмір, деканом історичного факультету - К.О. Кисельов. Кафедри очолили М.І. Петровський - завідувач кафедри історії України та Л.А. Коваленко - завідувач кафедри нової історії. Випускник факультету М.М. Матвійчук став професором Київського університету ім. Т.Г. Шевченка, М.І. Лавринович - професором, Г.П. Бєлкін - доцентом Житомирського університету.

У 1952 році історичний факультет знову об'єднано з мовно-літературним у філологічно-історичний, а в 1956 році історичний відділ переведено до Луцького педагогічного інституту. Лише в 2001 році історичний факультет відновив свою діяльність у складі двох кафедр.

Сучасну кафедру історії України і всесвітньої історії та правознавства було створено на базі кафедри соціально-економічних дисциплін, яка від 1938 року мала назву кафедри марсизму-ленінізму. У довоєнний час кафедру очолювали М.Я. Шуляк і Г.М. Таряник, після війни - В.В. Чуприна (тодішній директор інституту), доценти М.І. Петровський, П.П. Москвін.

У повоєнні роки кафедра теж неодноразово реорганізовувалася: з 1964 року вона функціонувала як кафедра історії КПРС і політекономії, з 1984 - історії КПРС, з 1990 - політичної історії, а з 1992 - історії та політології. Нею завідували професор В.Д. Голіченко, доцент Ф.А. Петляк, професори О.М. Іващенко, М.І. Лавринович, доценти О.С. Кузьмін, П.І. Натикач.

У різний час на кафедрі працювали відомі українські історики: О.К. Касименко, Л.А. Коваленко, Л.І. Ланда, Ю.О. Ковмір, П.Х. Рубінчик, В.Д. Голіченко, О.М. Іващенко, М.С. Бовсунівський, К.І. Огнєв, Ю.М. Поліщук, П.М. Верста, І.М. Рибалко, Ю.Д. Курносов, Ю.І. Кунах.

У червні 2001 року кафедра історії та політології була розділена на кафедру історії України та кафедру всесвітньої історії, а 2011 р. на історичному факультеті була створена кафедра спеціальних історичних дисциплін та правознавства.

Серед наукових інтересів викладачів факультету - історія України, історичне краєзнавство, проблеми становлення і розвитку української політичної думки, етнічні меншини України, археологія. Викладачі факультету докладають зусиль, щоб відновити й розвинути наукові традиції у вивченні багатого поліського краю.

ГЕРБ ФАКУЛЬТЕТУ


Гербовий щит французького зразка пересічений, скошений зліва. У правому блакитному (лазурному) полі зображення сувою та пера. У лівому зеленому (смарагдовому) полі зображено посудину трипільської культури й античну амфору. Фігури на обох полях символізують єдність писемних та матеріальних джерел, необхідних для отримання історичних знань. 

У верхній частині герба історичного факультету по центру герб Житомирського державного університету імені Івана Франка та книга як символ збереження знань, у тому числі історичних.

У якості щитоутримувачів з обох боків щита розміщені колони з капітелями іонічного ордеру. По контуру герб обвитий блакитною девізною стрічкою, на витках якої по нижньому контуру напис – SAPERE AUDE – зважся бути мудрим, або зважся знати (Горацій). 

У цілому у змісті герба відображено, що діяльність викладачів та студентів історичного факультету сприяє збільшенню історичних знань через вивчення писемних та матеріальних джерел та передачі цих знань у вигляді наукових праць.

Поділіться покликанням на наш сайт у своїх соціальних мережах:
Twitter Delicious Facebook Digg Stumbleupon Favorites More